«Memorize it!» («Запам’ятайте це!») – фраза, яка за відгуками моїх студентів найбільше дратувала їх під час попереднього досвіду навчання. Існує думка, що подати матеріал – основний обов’язок викладача, а як студент запам’ятає та застосовуватиме його – це вже його особиста відповідальність.
Погодьтеся, граматичні матеріали та онлайн словники доступні практично усім, тож роль викладача як «голови, що говорить» змістилася у бік тьюторства. Збереження часу та зусиль студента, підтримка та емпатія, актуальна інформація та ефективні механізми запам’ятовування – такими є запити та очікування сучасних студентів.
З власного досвіду викладання онлайн з LangFit, що базується на особливостях запам’ятовування інформації, я вивела наші з колегами «антиправила» навчання. Перевірте себе – чи не чините ви якийсь з «гріхів» проти хорошого засвоєння студентом матеріалу.
Забагато інформації
Власне забагато інформації – розповідати протягом 60 хвилин – навіть корисне та цікаве – не те, що є лакмусовим папірцем хорошого викладача. Це більше схоже на «едьютеймент» (від слів education + entertainment) – розвагу та спробу подати себе в хорошому світлі.
Такі «викладачоцентровані» заняття можуть мати хороші відгуки від учнів та приносити задоволення. Проте часто породжують внутрішні негативні емоції в студента : «Я не можу все це зрозуміти, зі мною щось не так. Що мені робити з цією всією інформацією? Через день я не пригадаю і третини – в мене просто погана пам’ять чи немає таланту до мов».
Залучення студента до процесу, взаємодія та відповідальність за його успіх вимагають значно більших моральних зусиль. Змістіть фокус, заняття – це завжди про студента.
Зацикленість на граматиці
Граматика дає студенту розуміння мови та інструменти висловлювання своїх думок. Проте 2-4 граматичні структури для одного заняття більш ніж достатньо. Принцип мікронавчання «менше – більше» завойовує все більше прихильників, адже don’t bite off more than you can chew.
Групування лексики
Надмірне групування лексики – пригадується епізод серіалу «Друзі», де герой Джої купив енциклопедію на певні букви і намагався якось вставити потрібні слова у розмові, все ще гублячись з іншими) Вивчення слів в алфавітному порядку, постійний поділ на «топіки» – шкільні методики, які не завжди є виправданими. Під час живої розмови у студента рідко буде можливість вживати ці слова разом, тим більше без поєднання з певними граматичними структурами. Тексти, діалоги, small talks – з їх контекстом та особистими асоціаціями стануть кращими помічниками успішного запам’ятовування.
Ігнорування вимови
Ігнорування вимови – концентрація на письмових завданнях типу «знайти відповідник слова» до пояснення чи малюнку ніяк не допоможуть студенту, коли він це слово почує, чи матиме вимовити сам. Як і з фізичними вправами, лише через практику вимови та артикуляції слово «приживається» в словнику.
Нехтування повторенням
У книзі «Феномен поліглотів» Майкла Ерарда людська пам’ять прирівнюється до бездонної пляшки з вузьким горлом. Наша свідомість може втримати неймовірні об’єми інформації, якщо заповнювати її дозовано і практикувати повторення. В результаті експерименту було доведено, що знання іноземної мови зберігалися після 50 років паузи її використання. І кращі показники спостерігалися в тих, хто хоча б зрідка стикався з мовою за цей період.
Всі ці пункти не означають, що студент не має своєї зони відповідальності за результат. Це було б ідеальним виправданням відсутності домашки чи інших зусиль, правда ж? )Проте саморозвиток, оволодіння ефективними методиками навчання та викладання онлайн, відкритість новому – це те, до чого зобов’язує роль викладача, якому не байдужі результати своїх студентів.
Продовжимо дискусію про відповідальність викладача та студента на нашій сторінці LangFit у FB?
